ТРЕПЕЛ (нім. Tripel, від назви міста Триполі, Tripoli, у Північній Африці; англ. tripolite, tripolith; нім. Tripel; фр. tripoli; ісп. tripoli, tripol) — пухка або слабко зцементована, дуже легка, дрібнопориста опалова осадова гірська порода.
За фізико-хімічними властивостями аналогічна діатоміту, але майже не містить органічних залишків і складається з глобулярних частинок діаметром 1–2 мкм, утворених аморфним кремнеземом (опалом-кристобалітом і α-кристобалітом). Зазвичай містить незначну кількість глинистої речовини, зерна кварцу, глауконіту, польових шпатів. Колір — від білого й сіруватого до темно-сірого, бурого, червоного і чорного.
Густина трепелу змінюється від 1200 до 2500 кг/м³. Об’ємна маса в моноліті коливається від 700 до 1250 кг/м³, пористість становить 50–70%, міцність зазвичай 30–35 кг/см² і менше. Основні родовища трепелу в СРСР пов’язані з відкладами басейнів верхньої крейди.
Трепели, пов’язані з вулканічними джерелами кремнезему, мають обмежене поширення й приурочені до озерних відкладів олігоцену та міоцену. За кордоном (зокрема, у США) трепелом називають халцедонові й кварцові пухкі породи, що утворилися при вивітрюванні окремінених вапняків, які у нас відомі під назвою маршалітів.
Походження, ймовірно, біохімічне. Понад 75% видобутих трепелів використовуються як активна добавка в цементній промисловості, близько 24% — для виробництва теплоізоляційних і будівельних матеріалів. Трепели також використовуються як фільтрувальний і полірувальний матеріал.